Термін «співзалежність» означає залучення людини в негативну ситуацію, яка призводить до деструктивної поведінки, відмови від себе і розвитку почуття провини, депресії і, як наслідок, важких психосоматичних захворювань. Співзалежність розвивається там, де близька людина узалежнюється від алкоголю, наркотиків, азартних ігор тощо. Професійний термін «співзалежність» був запроваджений до офіційної термінології невдовзі після того, як алкоголізм було визнано хворобою. Було помічено, що близькі люди, родичі алкоголіків та наркоманів мають зрушену поведінку, що є наслідком життя поряд із залежною особою – таку поведінку названо співзалежністю. Часом радіус ураження це не лише найближча особа до алкоголіка, наркомана чи ігромана, але також діти, батьки чи дальші родичі – тобто при одному залежному може захворіти декілька осіб.
Залежна людина має ознаки своєї хвороби, тобто по ній видно, що вона алкоголік, наркоман чи азартний гравець, бо людина є у стосунку до руйнуючого предмету такого, як алкоголь, наркотик, ігрові автомати тощо; а у співзалежних не видно матерії захворювання, бо на перший погляд така людина ніби робить добру справу, намагається допомогти іншій людині, що є у біді, але як наслідок такої допомоги її життя сповнюється почуттям провини, почуттям жалю, претензіями, страхами, невдоволенням, відчуттям відсутності щастя, порожнечі і хвороба прогресує.
Сім’я — це система, що діє як єдиний механізм. Відносини між членами сім’ї носять певний характер, що впливає на кожного окремо. Коли хтось потрапляє в залежність (алкогольну, наркотичну, ігрову), порушуються взаємини в системі. Залежність стає хворобою всієї родини. Те, як кожен з членів сім’ї реагує на ситуацію, які дії він робить, що думає, впливає на формування співзалежних відносин.
Співзалежність — це результат особистого ставлення до залежного родича, коли проблеми хворого виходять на перший план. Надмірне співчуття, бажання врятувати доходять до самозречення.
Звільнення від співзалежності так само важливо, як і лікування наркоманії, алкоголізму, ігроманії.
У пастку співзалежності потрапляють найближчі люди: батьки, дружини, чоловіки, діти.
Що рухає цими людьми? Бажання допомогти, несвідома потреба бути потрібним. Головною ідеєю співзалежності стає заперечення, нездатність об’єктивно оцінити ситуацію, заперечення в ім’я порятунку залежного, свого статусу, репутації сім’ї. Прийняти правду стає просто нестерпно. Родичі довго можуть заперечувати проблему, не вірити в те, що їхня близька людина підсіла на наркотики, алкоголь. Заперечення заважає приймати важливі рішення, почати діяти, змінювати ситуацію. Вічний обман себе.
Життя перетворюється на вічну боротьбу. Віра в ідею, що залежного можна переробити, їм можна маніпулювати, що його можна змусити кинути заради якихось благ стає небезпечною для сім’ї. Руйнується життя залежного паралельно з сім’єю.
Співзалежність. Причини
Співзалежність не виникає нізвідки, а йде корінням із дитинства. Своєрідна система виховання вчить нас реагуванню, певному способу адаптації в сьогоденні. Так само співзалежність виникає через:
1.алкоголізм, наркоманію, ігроманію одного з членів сім’ї;
2.виховання в дисфункциональній сім’ї (п’є батько/мати або вживають наркотики);
3.одержимість життям іншої людини. Бажання керувати його поведінкою;
4.надмірна опіка хворим;
5.почуття провини, сорому за хворобу близького;
6.ігнорування власних потреб.
Прояви співзалежності . Характерні особливості співзалежних відносин: учасники таких відносин піклуються, співпереживають залежному, але це має нав’язливий характер (Моїй дитині так важко, тому вона п’є. Я вірю, що вона кине в будь-який момент);
надмірне почуття відповідальності за дії інших (Я винна в тому, що син вживає. Він вліз у борги через те, що я не дала йому гроші);
низька самооцінка (Мене не будуть любити, якщо я не буду піклуватися про близьких);
обман у сім’ї (Синові потрібні гроші на дозу, він бреше матері, що у нього проблеми й потрібні гроші. Дружина, обманюючи чоловіка, дає гроші синові);
втрата кордонів. Проблеми залежного сприймаються як свої власні (Нам треба лікуватись. Ми звернемося до центру реабілітації. Я поверну всі борги дитини);
віра в те, що особисте щастя залежить від благополуччя інших (Моє життя стане щасливим, якщо син/чоловік кине вживати);
бажання врятувати іншого та провина, коли це не виходить (Син/чоловік став більше пити, це моя провина, я не змогла його відмовити);
страх, тривога за життя близької людини без об’єктивних причин (Коли син не ночував удома, я була в паніці, обдзвонила всі лікарні та морги. Вранці мені стало погано з серцем. Він прийшов додому, але мене це не заспокоїло);
інтерес до життя пропадає, всі думки, сили й увага тільки на одній проблемі — як вилікувати залежного (Через те, що мій близький вживає, я перестала зустрічатися з друзями, стежити за своєю зовнішністю і т.д.).
Самостійно складно зрозуміти, що ти знаходишся в співзалежності, адже людина щиро впевнена, що діє з великої любові на благо рідного, тому що вони близькі й краще знають, що потрібно для людини.
У сім’ї з співзалежними відносинами є характерні легенди, життя оповите міфами, в які вперто вірять. Наприклад:
«Зараз всі п’ють, час такий. А мій чоловік випиває часто, але в міру. Він же речі з дому не виносить, значить не алкоголік».
«Мій син не завжди п’яний, просто у нього робота важка».
«З мого гаманця не пропадають гроші, це я не помічаю, куди їх витрачаю. Донька не може їх брати».
«У мого сина дивна компанія, парочка його друзів попадалися з наркотиками. Але мій не такий, він слухняний. Правда, від його одягу завжди дивно пахне. Але я знаю, що він не вживає».
Це приклад заперечення реальності, що характерно для співзалежності. Позбутися цих міфів самостійно важко й нестерпно для членів сім’ї. За допомогою міфів уникається страх осуду, сором, провина.
Як це може перешкодити одужанню залежного?
Лікування залежності починається з ізоляції не тільки від токсичного оточення, а й від сімейної системи. Програма реабілітації допомагає:
заново вчитися спілкуватися без психоактивних речовин;
повернути відповідальність за власне життя;
відповідати за свої вчинки, дії, бажання;
стати більш самостійною особою з власними кордонами.
Пройшовши етапи лікування, позбувшись залежності, хворий повертається у родину, в якій нічого не змінилося. Звична поведінка близьких, тотальний контроль, нав’язування потреб загрожують зривом. Тоді всі старання фахівців і самого хворого були даремні. І так по колу, поки в реабілітацію не будуть включені всі члени сім’ї.
Щоб остаточно побороти залежність, змінюватися повинна вся сімейна система. Саме тому до програми реабілітації включена робота з сім’єю. Це обов’язковий пункт, який спрямований на поліпшення якості життя сім’ї, боротьбу зі співзалежністю.
Як позбутися співзалежності?
Програма центру реабілітації Міжнародної Антинаркотичної Асоціації ставить роботу з сім’єю залежного на перший план. Програма терапії співзалежності включає:
сімейну психотерапію;
групу підтримки для батьків;
психологічне консультування;
майстер-класи;
забезпечення методичною літературою;
перегляд навчальних відео, прослуховування лекцій.
Подолавши співзалежність, можливо почати нові, здорові відносини, в яких буде повага, любов, довіра й розуміння.Правила боротьби зі співзалежністю:
Сконцентруватися на власних потребах, бажаннях. Зайнятися власним життям.
Ознайомитися з нюансами залежної, співзалежної поведінки. Це допоможе об’єктивно дивитися на ситуацію.
Змінити ставлення до залежного. Прийняти факт того, що доросла людина повинна самостійно справлятися з труднощами.
Не фінансувати залежність. Гроші, які заробили ви, — ваші, а не загальні.
Не маніпулюйте. Умовляння, шантаж не змінять ситуацію.
Не бійтеся правди. Будьте твердими в рішеннях.
Зверніться за допомогою. Наркоманія та алкоголізм — це хвороби. Коли ми хворіємо — йдемо до лікарні. Лікування залежності потребує професійного супроводу.
Якщо ви помітили ознаки співзалежності у себе або своїх близьких (знайомих), зверніться за допомогою. Міжнародна Антинаркотична Асоціація допоможе змінити життя на краще!
